Плетена людина
The Wicker Man
1973
Один з найвпливовіших фолк горорів всіх часів було знято Робіном Гарді в Великий Британії. Цей кінофільм популяризував образ плетеної людини, отримав премію Сатурн і всесвітню популярність. Зараз «Плетена людина» знаходиться в рейтингах кращих фільмів жахів, а також входить до обов’язкового переліку картин, з якими треба ознайомитись студентам-кінознавцям.
За сюжетом, на невеликий острів Саммерайл, розташований біля берегів Шотландії, прилітає поліцейський сержант Ніл Гові (Едвард Вудворд), щоб розслідувати зникнення місцевої дівчинки. На острові він стикається з холодною ворожістю місцевих жителів. Всі вони заперечують, що знали про її існування. Крім того, сержант з’ясовує, що абсолютно всі жителі острова на чолі зі своїм лідером, лордом Саммерайлом (Крістофер Лі), практикують ритуали стародавнього кельтського язичництва. Будучи відчайдушним християнином, Гові вражений і шокований відкритою сексуальністю і ритуальним поклонінням старим Богам. Незабаром він виявляє ім’я дівчинки в шкільному журналі, після чого викладачі пояснюють йому, що дівчинка померла. Поліцейський просить дозвіл влади ексгумувати труп дівчинки, підозрюючи, що язичники викрали її і збираються принести в жертву, але знаходить там лише мертвого кролика.
На створення сценарію «Плетеної людини» Едварда Шаффера надихнув роман Девіда Піннера «Ритуал» (1967), де поліцейському з іншим ім’ям теж довелося мати справу з психологічними обманами, сексуальною спокусою, давніми релігійними обрядами та кошмарними жертвоприношеннями. Доречне музичне супроводження до кінострічки написав талановитий Поль Джованні. Музика доповнює картину, пробуджуючи в розумі глядача неймовірні стародавні образи, які він ніколи не бачив, але ніби завжди відчував.
Актор Крістофер Лі був справжньою зіркою горорів, регулярно виконуючи ролі для різних фільмів від Hammer: «Дракула», «Прокляття Франкенштейна», «Вихід диявола», «Поїзд жахів» та інші. Лі хотів трохи відійти від звичних ролей і зіграти більш цікавого персонажа. Їм став батько старої релігії лорд Саммерайл, якого Крістофер Лі із задоволенням погодився зіграти за сім років до виходу «Плетеної людини». Щоб розпочати процес створення кінострічки Крістофер Лі разом зі сценаристом Едвардом Шаффером заплатили по 15 тисяч фунтів автору першоджерела Девіду Піннеру. Невдовзі вони вирішили, що пряма адаптація не спрацює, тому Шаффер написав нову історію, лише частково засновану на романі.
Творці «Плетеної людини» серйозно ставилися до кінопроцесу. Вони мріяли, щоб картина була грамотнішою за звичайні фільми жахів, щоб вона лякала своєю суттю, чимось таємним, замість насильства і крові. Вони досліджували язичництво, міфологію, релігію в цілому, намагалися доповнити картинку точністю елементів і автентичністю музики. Загалом саундтрек містить 13 народних пісень, які виконують персонажі, крім оригінальних композицій Джованні і навіть дитячого віршика «Баа, баа, чорна вівця». Образ плетеної людини, як заключної риси первісного жаху, було взято з твору Гая Юлія Цезаря «Записки про Галльську війну», де описуються практики людських жертвоприношень: «Фігури величезних розмірів утворені з верби, вони наповнюють їх живими людьми, які, будучи підпаленими, гинуть, охоплені полум’ям».
Фільм був знятий у період кризи британської кіноіндустрії. Студія, відповідальна за виробництво, British Lion Films, мала фінансові проблеми, тому виробництво «Плетеної людини» було дуже затягнутим, з невеликим бюджетом. Крістофер Лі був налаштований позитивно, він та інші працювали над виробництвом безкоштовно. Після виходу «Плетеної людини» телевізійний актор Едвард Вудворд, який виконував роль сержанта Ніла Гові, отримав міжнародну популярність. Шведська акторка Брітт Екланд (хтива донька трактирника), яка запам’яталася своїми оголеними «стінними» сценами, насправді виконувала їх лише частково. Для показу тіла нижче поясу на майданчик запросили танцівницю з нічного клубу Лоррейн Пітерс. Розмовний і співочій голоси іноземної акторки дублювали Енні Росс і Рейчел Верні.
Пізніше в одному з інтерв’ю Екланд сказала, що деякі тварини загинули в останній сцені «Плетеної людини», але цю заяву спростував режисер Робін Гарді. За його словами велика увага під час зйомок приділялася тому, щоб тваринам не загрожували навіть травми, не говорячи про смерть, і додав, що тварин всередині плетеної людини не було, коли її підпалювали. Будемо на це сподіватися.
«Плетену людину» варто подивитися всім шанувальникам культових горорів, якщо ви досі цього не зробили. Після цього вже можна посперечатися на тему язичницької іконографії, чи поміркувати над підтекстом складного сюжету. «Плетена людина» — цікава притча про протистояння традицій і модерну, жанрове викривлення на плетеному гобелені історії, яке створює незручності навіть у хвилини легковажності. Це більше, ніж просто страх. Це тиха нав’язлива мелодія у твоїй голові. Це печатка на землі Саммерайлу.
Источник: Волнорез