Одесские штучки

Крос-культура: Жахіття Данвіча


Жахіття Данвіча
The Dunwich Horror
1970

В силу своєї любові до фантастичних творів Говарда Лавкрафта режисер Деніел Хеллер вдруге взявся за їх екранізацію. На цей раз він зняв вільну версію «Жахіття Данвіча», разом зі співавтором сценарію Кертісом Хенсоном та виконавчим продюсером Роджером Корманом. Унаслідок ми отримали справжній фольк-горор з відкритого космосу, відомий своїми психоделічними образами.

Дія відбувається в Аркхемі. До бібліотеки місцевого університету приходить чоловік на ім’я Вілбур Уотлі, який цікавиться книгою-гримуаром «Некрономіконом». Молода бібліотеркарка Ненсі Вагнер зачарована елегантним чоловіком і дозволяє йому попрацювати з фоліантом, що викликає підозру професора Армітейджа, головного фахівця цієї праці. Армітейдж згадує, що прадід Вілбура був страчений за чаклунство. Пізніше Вілбур запрошує Ненсі у рідне село Данвіч, де відкривається багато страшних таємниць про страшний рід Уотлі.

Сюжет фільму частково відрізняється від оповідання Лавкрафта, яке вперше було надруковане у випуску Weird Tales у 1929 році. Насамперед Вілбур у літературному джерелі був огидною істотою з видовженими вухами і жовтою пористою шкірою. Його ненавиділи собаки і сторонилися сусіди. Деякі зміни пішли на користь кінокартині, щоб додати їй сексуальності та психоделічності. Особливо дивує зображення безтілесної енергії, яка атакує кількох персонажів у фільмі.

Справа у тому, що Деніела Хеллера підштовхнув до режисерського крісла король Б-муві Роджер Корман, який став сенсеєм для багатьох кінодіячів Голівуду. Хтось впорався з цією задачею, а хтось зняв декілька кінострічок і зник з поля зору. Саме така доля випала Хеллеру. Однак повнометражні фільми, які він встиг зробити стали частиною історії кінематографу.

Увагу до «Жахіття Данвіча» забезпечило масове захоплення окультизмом на початку 70-х років. Окультні вірування та спільноти (спіритуалізм, теософія чи орден «Золота зоря») давно здобули популярності, але бажання побудувати утопію породило процвітання експериментальних спільнот знов. 1960-ті роки були часом турбулентності і потрясінь, суспільство об’єднувалось (вікка, хіпі, ера Водолія) і наче відчувало кінець цивілізації. Молоді пропонували дохристиянські моделі життя в новій обкладинці, а в пресі це називали сумішшю окультизму та чаклунства, як це зображено у параноїдальній картині «Дитина Розмарі».

«Жахіття Данвіча» може рухатися зі швидкістю равлика, а може стрімко облапати вас щупальцями креативного невидимого монстра, покладаючись на звуки і кольори. Камера, що летить крізь ліс — це техніка, яку пізніше Сем Реймі застосував у своєму фільмі «Злісні мерці». Після виходу картини деякі критики вихваляли технічні елементи та адаптацію вихідного матеріалу, тоді як інші вважали, що виконання було неефективним. Згодом кінострічка «Жахіття Данвіча» набула статусу однієї з найкращих екранізацій літературних творів Лавкрафта. Вона не розігріє апетити сучасних шанувальників жахів, але потішить любителів старого кіно.

Источник: Волнорез

Подписывайтесь на наш канал в Телеграм. Моментом узнавайте новости Одессы! Также подписывайтесь на нашу страницу в Facebook!

И еще туда же!

В Одесской области правоохранители обнаружили 27 тонн контрафактного табака — фото

Observan

​​💸В облсовете отдают два миллиона гривен мошенникам со стажемРечь о подряде на капремонт линии электроснабжения одесск…

Observan

На одесских пляжах распространяют наркотики

Observan