Одесские штучки

Міфологічний бестіарій України: Арідник

АРІДНИК

Давні гуцули вірили, що існує верховний дух Потойбіччя і звати його — Арідник. Саме його вважали прабатьком Карпат. Цей міфологічний персонаж є найдавнішим в гуцульській архаїчній культурі та посідає особливе місце в демонологічній ієрархії. Йому підпорядковуються духи нижчих рангів: чугайстри, щезники, малпи, літавці, нявки, лісовики та інші.

«Знав [Іван], що на світі панує нечиста сила, що арідник править усім» (Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»).

Його боялися, але деколи просили й про допомогу. Звертатися до Арідника могли тільки мольфари. Вони просили його відігнати град чи бурю.

«З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів. Та й бог ходив водою. Але раз він уздрів, що на воді крутиться шум. «Хто ти є?» — запитав. А воно каже: «Не знаю. Живий сме, а ходити не можу». А то був Арідник.

Бог про него не знав, бо він був, як бог, з первовіку. Дав бог йому руки та й ноги, і ходять вже разом оба побратими. От вкучилось їм все по воді ходити, схотів бог землю зробити, а як дістати з дна моря глини — не знає, бо бог все знав на світі, лише нічого не вмів зробити. А арідник мав силу до всього — та й каже: «Я бих туди пронир». — «Пронри». От він пірнув на дно, згріб в жменю глини, а решту сховав до рота для себе. Узяв бог глину, розсіяв. «Більше нема?» — «Нема». Поблагословив бог ту землю, та й почала вона рости. А та, що в роті у сотони, росте й собі. Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому дихати вже, очі на лоба лізуть. «Плюй!» — радить бог. Зачав він плювати, та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вище за другу, до самого неба доходять. Вони б і небо пробили, коли б бог не закляв. Відтоді перестали гори рости…

Арідник був здатний до всього, що надумав — зробив. А бог, як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. Поробив арідник вівці, зробив си скрипку і грав, а вівці пасуться. Побачив бог та й вкрав тото в него, і вже обоє пастушат. Що є на світі — мудрощі, штудерація всяка, — то все від нього. Де що лиш в — віз, кінь, музика, млин або хата, — все вигадав він… А бог лиш крав та давав людям. Таке-то…» (Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»).

Схожу легенду про створення світу розказували українці у давнину. Тільки замість гір Чорт або Сатана розкидав по землі нечисту силу. Таким чином усі злі духи взяли свій початок від Чорта, відтоді і вшановують свого творця.

Міф наголошує, що Арідник був мерзлячим, тому й вигадав ватру. А богу вона так сподобалась, що він її забрав. Арідник образився та й плюнув у ватру. Перша ватра була чиста, без диму, а відтоді курить. Тобто від Арідника пішло мистецтво, усілякі винаходи і мудрощі.

Арідник завжди постає як щось нероздільне з Богом, вони обидва прибули з одного Першоджерела. Арідник нарівні з Богом має неабиякий статус, культове значення серед жителів гір. Цей глибинний образ остаточно знищила церква. Арідника стали називати Сатаною/злим духом, але гуцульський народ про нього не забув.

Гуцули досі переконані, що Арідника не можна даремно будити, називаючи вголос його ім’я. Збереглись такі застереження: «не проти ночі згадуючи», «не при хаті згадуючи», «як чоловік здоров та дужий, а єму зробиться відразу студено, тєло єго задеревіє і трясе ним, то арідник так ним кидає».

Вважається, що назва «Арідник» запозичена з латинської мови – aridus («сухий», «висохлий»), мається на увазі посушливий клімат. А індоєвропейський пракорінь «Ар», що з санскриту перекладається як – «колесо сонця, вогняний диск» пов’язує Арідника з його основною стихією — вогнем.

Источник: Волнорез

Подписывайтесь на наш канал в Телеграм. Моментом узнавайте новости Одессы! Также подписывайтесь на нашу страницу в Facebook!

И еще туда же!

У Одессы появилась новая визитная карточка

Observan

Судноплавство по Дунаю на півдні Одеської області показали на відео

Observan

В Одеській області перейменують майже 60 населених пунктів

Observan